У Римі відкрилася кондитерська, де готують винятково автентичне тірамісу
Нову кондитерську, яка нещодавно відкрилася у самісінькому центрі італійської столиці, ласуни вже встигли охрестити «коморою автентичного смаку». Тут готують лише тірамісу і лише за старовинним автентичним рецептом.
Новий заклад під назвою «ZUM», яку уважні поціновувачі тірамісу з легкістю розшифровують як: «цукор» (Z – zucchero), «яйця» (U – uova) і «маскарпоне» (M – мascarpone). Адже саме ці три інгредієнти – цукор, яйця і маскарпоне – коловні складові традиційного італійського десерту тірамісу.
Ні для кого не секрет, що у світі, як і безпосередньо в самому Римі, тірамісу готують багато і за найрізноманітнішими рецептами, не рідко викорустовуючи дешеві, не якісні продукти, аби десерт вийшов дешевшим. Часто для тірамісу використовують продукти, які у цей десерт взагалі не повинні входити. Не дивно, що у багатьох туристів та й італійців часто-густо немає чіткого уявлення, яким саме має бути справжнє тірамісу. Кожен, як правило, асоціює його з тим, що він куштував колись десь у якійсь кондитерській, що було чим завгодно, але аж ніяк не тірамісу.
Насправді ж основу тірамісу складає найсвіжіший сир маскарпоне, який виробляється тільки на Апеннінському півострові, а точніше - в Ломбардії. До цього дня на смарагдових просторах Ломбардії пасуться вгодовані корівки, з молока яких одержують високоякісні вершки, а з вершків - унікальний сир (55% жирності). Продукт - щось середнє між дуже жирною сметаною і вершковим маслом. Назва його походить від слова mascherpa - так на ломбардійской діалекті називається сир. Якщо все інші сири - продукт переробки молока, то маскарпоне - продукт переробки вершків, які надають сиру тонкий аромат, ніжний, неповторний смак і потужний калорійний заряд.
Ще один не менш важливий компонент Тірамісу - савойарді, повітряне італійське печиво з білка, борошна і цукру, що має форму трубочок.
Квінтесенція Тірамісу - вино Марсала, яке поряд з ромом, коньяком і лікерами вельми популярне у кондитерів. Тому Марсалу, що володіє неповторним ароматом і смаком, часто називають «кулінарним вином». Для приготування кондитерських виробів зазвичай використовують марсалу fine і superiore, тоді як vergine, особливо vergine soleras, подається виключно як аперитив або дижестива (як портвейн або херес). Сьогодні Марсала має сертифікат DOC, а це означає, що якість знаменитого вина не підлягає сумніву.
Саме тому автори першої у Римі кондитерської, де готують лише тірамісу і лише за автентичним італійським десертом, вирішили зламати хибні уявлення ласунів про тірамісу.
У закладі розповідають, що слово «тірамісу» не просто так складається з трьох італійських слів: «tira mi su», що буквально можна перекласти як «піднімай мене вгору» (за однією з версій, через високу калорійність десерту). Але більшість шанувальників солодкого стверджують, що насправді ці три слова слід розуміти, як «підніми мені настрій» - пригости італійським десертом. І ще є версія, що Тірамісу вважають збудливим ласощами (через поєднання кави і шоколаду), тому цим рецептом слід неодмінно пригощати коханих перед любощами.
Перша порція славетного десерту була приготована на півночі Італії в кінці XVII століття. Сталося це майже випадково. Тосканський ерцгерцог Козімо III де Медічі, відомий ласун, вирішив завітати до сусідньої Сієни. Місцеві кухарі, бажаючи догодити високому гостю, проявили фантазію і приготували на десерт абсолютно нову страву, назвавши її zuppa del duca («суп герцога»). «Супчик» так сподобався ерцгерцогу, що він з'їв все до останньої ложки, а рецепт захопив з собою до Флоренції, оскільки вже не уявляв свого життя без цих ласощів
З Флоренції «суп герцога» перекочував в Тревізо, звідти до Венеції. Венеціанські куртизанки, зрозумівши, що тірамісу не лише підіймає настрій, але й володіє збудливими властивостями, замовляли десерт кухарям перед найвідповідальнішими побаченнями.
Найбільше визнання цей десерт отримав саме у Венеції, куди потрапив завдяки купцям.
Автори першої в Італії кондитерської, де готують і подають винятково справжнє італійське тірамісу, наголошують, що тірамісу - це вишуканий італійський десерт, який не можна їсти поспіхом, в машині або сидячи в парку на лавці.